У вересневий теплий день,
В покосах трав у надвечір’я
Дзюрчав цвіркун, і поклоніння
Зійшлося в серці від пісень.
І тихі сутінки-дива,
І запах сіна під копною
Навіяли, як ми з тобою
Плекали вірності слова.
В чуттєвім поклику очей
Зірки у небі розпливлися,
Хоч холодом ми обпіклися
Уже згасаючих страстей.
В снігах рожевої мети,
В думках нездійсненої мрії
Похоронили всі надії,
Були де тільки я і ти.
І як не вірити собі,
Коли так серце полонили
Оті задавнені картини,
Де присягався я тобі.
Замовк цвіркун, стихає біль,
За пеленою стогнуть очі,
І вдаль зовуть зіркові ночі,
Де мається твоя лиш тінь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385890
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.12.2012
автор: Г. Король