пізно в вечорі сідала
та й у дзеркало гадала.
може доля не додала дівці судженого
у дзеркало заглядала,
слова таїні промовляла,
все чекала, мрію плекала.
про мужа свого, де згубивсь.
після півночі заснула,
та дзеркал не відвернула.
не розумна ще була.
врода молода, дівчина хоробра
та дурна, дурна... а коли ніч настала, ясна звізда засіяла.
на дівчину що то спала. гледіла.
думу дивну думала,
чи дівчина то жива.
бог ма, знепритомніла...
а тим часом "непритомній",
снився парубок моторний.
чорноокий, ясень сад.
у дівчини серце билось,
ще би трохи і натрудилось
та й отримала інфаркт.
та той парубок трудився
і на дівку не дивився.
чи вона йому мала
чи у нього є своя?...
поки ж мила любувалась
до неї змія підкралась,
мать гадюка то була
бо сичала, як сова.
та на сов ви не дивіться,
бо то дівчині ще сниться
а присниться так бува
що болить ма голова.
ось змія лижень прикралась,
тай до дівки обізвалась,
- чи в тебе любо біда..
парубка собі вподобала...
та дівчина не призналась,
бо від змій вона шугалась
то ж до лісу втекла,
де і потім заблукала
бо молода, дурна.
чом не бігла в густе поле
там заплутала б змія.
а гадюка зуби точе,
та й про себе теж шепоче
ти моя, тепер, МОЯ.
може відьма то була.
+2+
може відьма то була.
що кощія вподобала
бо така ж дурна була,
а поки краса була, не знала
журба.чи той сон,
дівка чи згада потом..
як прокинется у ранці,
а тут гля- ні парубка, ні мамці.
всі робить пішли в поля,
а вона тільки встава,
сонна, та й лишенько бліда.
поки ще не чепурилась,
тай на себе не дивилась
серцю нічого страждати,
в час то парубка чекати.
де ж він милий той подівся,
може ще не наробився
треба в полі пошукати.
тож дівчина, як проснеться
то до парубка збереться,
причепуриться як та
великодня писанка.
отака наука та
та дівчина ще мала
бо якби була здорова
не зверталась до лихого.
бо гадання річ така,
хто зна, чи вживе після душа.
тож перед тим
як до гадання вдасться
треба в собі розібратися,
може парубків нема
бо недавно йшла війна?..
бо таки буває часто
то такі нащі края.
+3+
кожному, бо дай їм грець
у руках свербить земля.
хочуть гарну дівку мати
й на волах чужих пахати
добре родиться земля
спокушає невдах вона.
хочуть все контролювати
і землею торгувати
за дарма... дурних нема.
та цікава дивина
хто ж гадюка та була...
може дівчина яка
невже баба та Яга..
то вже не має значення
але до сна дослухатись ти маєш
коли прокинешся
й науку вивести собі
що парубків не в дзеркалі шукають
бо хто зна що знайдеш ти там.
не факт що перелесника
що має особливий дар
облесливо забрати душу
як чорний птах із небуття
то має крила як у кажана
хапає міцьно, не відпустить
і будеш ти його раба
до скону віку цього.
йому не має що втрачати,
бо він є дух підземний
але являє уві-снах..
неначе привидом.
а може і як посланець небес
подібний він до парубка
та є то перелесник, мара.
страшна сила.
то не випробовую долю
бо вона не ти
бо править душами усіма
і коли бачить то таких як ти
лиш попередить може.
а як нехтуєш вже в котре
то згинеш ти, душа твоя
намистом стане, котрих багато носить мара. То істона неземна.
то маєш вже сама себе спасати
бо доля тебе раз
чи два вже попередила
і не дай боже
тобі зустріти ВІЯ.
То вже не перелесник, не мара.
правитель підземного невігластва.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385781
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.12.2012
автор: Велес Є