……….Сигаретний дим нехотя заставляв очі сльозитися, але, він і дальше курив в глибокій задумці. Якась спонтанна думка примусила зануритись у роздуми. Він думав про людей. Чому вони бувають добрі і злі, відверті і загадкові, і взагалі, що заставляє їх бути такими? Олег любив отак задумуватись, підсвідомо переносячи себе у світ невідомого, незвіданого, його не цікавив прогрес технологій, найцікавішим у світі він вважав свою голову, серце і душу. Пам’ятаючи, що людина не в змозі відкрити свій мозок на більше, ніж на якість декілька відсотків, Олег ніби «зазирав» собі у душу, голову, щоб там знайти відповіді і істинну суть. Так було і цього разу. Думаючи про те, чому люди роблять добро, наштовхнувся, як йому здавалося, на дуже тонку річ. Вважаючи, що всі ми, в більшій мірі егоїсти і самолюби, відбивався у своїх роздумах саме від цього твердження.
Люди роблять якісь вчинки, допомагають, підтримують, тобто «творять» добро, щоб підтримувати баланс у глибинні своєї душі, тим самим протиставляючи на вагу проти повсякденного зла і не доброти. І саме в цьому цікаво, вони роблять це підсвідомо, і якраз ті люди які роблять це з «невидимої просьби» своєї душі, і є добряками. Тут і пояснення слову «совість», бо якби не хотіли люди його описати, показати, чи розказати про неї, - все марно. Це ота «невидима просьба душі». Тепер Олегу не важко здогадатись, які люди злі, мабуть, ті що не чують своєї душі, свого серця. Його завжди переслідувала думка, що він народився не всій час, час прогресу двадцятого століття. Читаючи книги, а він любив таку справу, уявляв як прекрасно було, коли люди на вулицях при піднімали з голів шляпи, висловлюючи свою повагу, оце «прогрес» який його цікавив завжди. А зараз сусіди не всі між собою вітаються, не кажучи вже про простих перехожих.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385541
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.12.2012
автор: oleg lytvin