Ти чуєш крізь буденний гомін днів,
Голос дівчинки,що просить допомоги?
Вона як ангел із твоїх дитячих снів,
Розгублено стоїть біля дороги…
І ніби всесвіт відвернувся весь,
Відкинувши дитину на узбіччя,
Летить вперед невтомленний прогрес,
Не помічаючи дитячого обличчя.
Шукають очі хоч краплинку співчуття,
До перехожих простягає руки,
Та сірий натовп розгубив всі почуття,
І всім байдуже на дитячі муки.
А навкруги тріумфи технологій,
Всі прославляють відчайдушний труд!!!
Та тоннами цинічних «демагогій» ,
Нам не прикрити свій душевний бруд…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385240
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.12.2012
автор: Сергій Скальд