Накинь не себе мою куртку,
щоб ти не мерзнула, щоб тобі зовсім не було холодно,
якщо захочеш для повного захвату, ще увімкнемо музику,
ти моя муза, що здається покинула полотно.
Накинь на себе мої светри,
щоб я добре знав, що тобі до несамовитості тепло,
якщо буде бажання, я писатиму листи і буду їх класти в конверти,
чомусь мені здається, що це досить відверто.
Накинь на себе мою душу,
щоб я переконався, як ти, гарячим полум'ям огортаєшся,
якщо захочеш я заварю міцного чаю, я так зробити мушу,
щоб я знав, як ти теплом зігріваєшся.
Накинь на себе мою куртку,
щоб ти не мерзнула, щоб просто я залишався поряд.
Ти моя невідома муза, я тебе вигадую, я тебе огортаю в музику,
якою насолоджуюсь, розуміючи, що можливо, ти лише моя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385233
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.12.2012
автор: Alexander Marchuk