цей тривкий пісок
і незграбний розрив поміж волосся твого
що пустило коріння у море
дає тріщини такі як у землі
під час посухи
це мов іти по гарячих річках
що розливаються у тобі дощами
ці клятви
ці шрами
до першої сповіді
до перших надрізів
і шрамів підшкірних
так мало вірних і відданих
таких щоб просто по-справжньому
каюсь я каюсь
будь поряд
у слові
у тиші
ти вище літаючи падаєш
не падай
не падай на небо дощами благаю
я камінь без серця
ти бачиш лиш світло
що у мені проростає тінями
в грудях грудень
у грудях пусто
у тебе сніг у волоссі
приходи у снах
молися птахам
шукай тепла навпомацки
танцюючи на моїх руках
цілуй легко і вільно у скроні
своїх близьких і рідних людей
але ти не падай благаю
не падай на небо дощами
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385214
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.12.2012
автор: Роман Штігер