І знов Бумбокс розказує про душу,
в якій вже все отерпло від жалю.
Цій душеньці ніщо не допоможе,
хіба що лиш зеленкою заллю.
І чорний посуд, і поблідлі лиця, -
це все вже віддавна втрачає сенс.
Не знаю, що йому сьогодні сниться:
чи гордий лебідь, чи побитий пес?
Та знов скавчить ота душевна рана,
що пластирем закрита навмання.
Не виїсть йод оту кохання ману,
що зсередини мене "повністю лама".
Замало сенсу й так багато болю.
Це в кожного в житті подібна гра?
Десь антисептик мій подівсь. Від гною,
який так щедро виробля моя душа. (20.07.2012)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384964
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.12.2012
автор: Олена Вєчканова