Присвячую Івану Онуферу
Це було його літо останнє,
Літо сповнене щастя й тривог.
Вже ніколи з косою не встане
Мій кумир, сивочолий мій Бог.
Не візьме вже мене на коліна
І байку стару не розкаже...
Ось настала остання година,
Родини незборений страже!
Заточили тебе в домовину,
Ноги й руки сльозами скувавши.
Ти побачиш свою Батьківщину,
Що в мареннях мріялась завше.
Не забуду, дідусю мій милий,
Той науки, що нас научав!
Помолюся тобі трепетливо,
Щоб твій голос довіку звучав.
27.11.2012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384493
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.12.2012
автор: Олександр Подвишенний