Як багато ми мовчимо
не сказавши і слова правди,
У житті завжди тужимо
граючи просто у нарди.
Я розповіла б тобі про життя
про все,що було на серці,
але віддаю перевагу брехні
знаючи життя терцій.
Ти і я...
Хто ми такі?
чому без питань не проходимо
і в оману себе вводимо.
Я мовчала,
тому що тебе поважала,
І хотіла тобою зіграти
твоє серце в кишеню запхати.
В оману себе я ввела
думаючи,що це таке життя,
Розуміла,що ти не покохаєш
а тільки очима моргаєш.
Ти піклуєшся мною
як дитям,
Завжди зігріваєш руки
вводячи мене у муки.
Мені хотілося тебе покохати
і нікому про це не сказати,
А життя веде інакше
зробивши все як завжди.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384359
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.12.2012
автор: СВІТлана