Мій розум губиться у прозорості скла,
Гасне, разом з вікнами навпроти…
…
Моя пам'ять: ми десь в тебе сидимо на підлозі…
Пам'ять: мої кінчики пальців відчувають твою шкіру… Ти…
І мої вуста вбирають твоє тепло,
Ковзаючи по шкірі…
Ти поряд… міг би бути, якби хотів… Але жовте листя, тумани, дощі тільки нагадують мене.
Мені болить МИ.
Мені болить 444кілометри.
Не їдь. Не роби мені зле…
Мої зіниці перестануть реагувати на світло без тебе…
А вікна міняються… в пам’яті.
А я дурію тут без тебе…
А я тебе благаю… як благав колись мене ти.
2012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384358
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.12.2012
автор: Vika_Malceva