Сорок шість тридцять дві, як завжди, у кредит до зарплати.
Скоро січень за вікнами - мовчки помрію у них.
І не зможуть завадити жАлюзі (в сутності - ґрати) -
Я не я тих, хто здається, хоч перемогти теж не встиг.
Восьма тридцять з годинника дивиться пристально й гордо.
- Умовляю її зупинитись на декілька "тяг".
Все, що видалось сірим відразу ж фарбую у чорне...
Забуваю пожити лише у журнальних статтях.
Записник відкриваю - витрушую душу на аркуш.
До кінця не трястиму, залишу на наступний раз. -
Ще рядок допишу й знову стану на два роки старшим.
- Мені триста. Я просто уміло маскуюсь під вас.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384302
Рубрика: Міська (урбаністична) поезія
дата надходження 12.12.2012
автор: Юра Васюта