Нехай вітер подує в вітрила
Наших ніжних, невпевнених мрій,
Щоб у кожної з них віра жила
В твоїм серці щоб був мій застій
Нехай очі не плачуть без щастя
І тіла не тремтять без обійм,
Кожна мить із тобою прекрасна
Назавжди я залишу твій сміх
Я не хочу когось повертати
Хай іде те,що має піти
Та тебе я не можу віддати
Поживи ще зі мною хоч мить
Закрий память, і страх, ти забудеш
Як торкалась душі самота
Ти завди був життям, ним і будеш
Не дозволь щоб ожила зима
Я не хочу холодних обіймів
Які так нас штовхають піти
Як і я ти, також завжди вільний
Ми по-різному хочем весни.
Кожна мрія по-свєму тає
Кожне серце прийме свій удар
Та моє не віддасть частку раю
Яку ти не хотів. Й дарував...
Залишись, хоч на мить, може справді
В моїй грі не поставили мат...
Почекай, я відкину всю правду
В ще одній пянкій ночі утрат...
Не іди! Хай настануть морози
Мої мрії ітак всі стечуть
Я жила вся тобою крізь сльози
Так мабуть колись "поряд" помру...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384252
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.12.2012
автор: Sandrovskaya