Не листопад, не падолист,
А листо-листовій
Кружля собі за вікнами,
Як сум в душі моїй.
І точить моє серденько,
Неначе сіра міль
Такий нудний, невіданий,
Такий нестерпний біль.
І звідки він навіявся,
З яких прийшов країв,
Невже з отих зосінених
Зажурених гаїв?
Де ми колись стрічалися,
Чекали солов’я…
Не склалося, не склалося –
Тепер ти не моя.
Іди собі, іди собі,
Коли бажаєш, з ним,
Мене ти не образила
Осіннім жартом злим,
Іди, немов від променя ,
Відходить чорна тінь.
Лише одне проситиму
Візьми з собою біль.
Втопи у морі синьому,
Віддай його вітрам
І, може, світ розвидниться,
Як залишуся сам…
А поки що за вікнами
Танцює листовій,
Немов безжально грається
На згарищі надій.
І дим за димом стелиться
Туманом постає…
Так тяжко забувається
Коханнячко моє
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384233
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.12.2012
автор: пописуха