Я зробив те, що казав нізащо не буду робити,
Не вбив нікого, не зазіхав на чуже корито.
Дроти душі й пластмаси запхав в одну дірку,
Душа тікала, та я зачинив ту кватирку.
Кохав не кохану п’яний від міксованої бурди,
Благав пощади, та змішались алфавітні букви.
Не було добре, піді мною лежав персистий кат,
Навіщо вона прийшла і зняла той рожевий халат?!
Навіщо все це – аххх…кляті інстинкти?!
Наше щастя в банках продають біржові ринки.
Ви зробили зі шкіри моєї пергамент?
Як курив, так і курю Бонд, не курю Парламент.
Ейй… Люди… Позичте хто не будь праску,
Зіжмакана душа помирає без ласки.
Ще дайте шампуні, мила, порошку.
Дай боже виперу з душі я ту скотину!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384213
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.12.2012
автор: Tagbir