Зберу своїх літ вино
І виллю у келих ночі,
Нехай протече воно
Крізь губи твої дівочі.
Нехай пропече вогнем
Твій перший, палкий цілунок,
Ми згодом усе збагнем,
Віддавши життя в дарунок.
Ми згодом усе збагнем,
Віддавши життя в дарунок.
А зорі твоїх очей
Палатимуть від наснаги,
Та чистий вогонь ночей
Врятує тебе від спраги.
Крила пришиють тобі
Турботливі руки Бога.
Ти чуєш, дзвенить мобі,
То мабуть дзвінок від Нього!
Ти чуєш? дзвенить мобі.
То мабуть дзвінок від Нього!
14.08.2004р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384178
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.12.2012
автор: Дід Петро