Недолюбив, недокохав:
Все відкладалося на потім,
Великі істини завчав,
Щоб влитись в лоно поліглотів.
Та серед сотень тисяч слів
Великомовного звитягу,
Не віднайшов тих, що хотів,
Що пестять душу, а не славу.
Але навіщо ті слова?
Життя не склалося на втіху,
В чеканні висохла душа,
Як шкаралупка від горіху.
Тож воля інколи тісна
І серцю хочеться неволі.
Де ж та, володарка твоя,
Художниця твоєї долі?
І вже немає, ні, нема
В роботі спішної потреби.
Заворушилася душа,
Шукаючи розради в тебе.
Недолюбив, недокохав…
Нащо тоді та воля в слові,
Якщо в тенетах заблукав
Жаданої тепер любові.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383924
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.12.2012
автор: Г. Король