Ми зимою сумуєм за красою весни.
І її розмаїття нас чарують у сні.
Сниться пишний бузок і жасміновий цвіт,
І тендітні фіалки, і лелечий приліт.
Коли землю вкривають білих вишень квітки,
Посміхнемся й згадаєм зимові пелюстки.
Коли квітнуть дерева, і лапатий йде сніг
По коліна деревам до весни, що заліг.
І думки знов крадуться. Так нестерпна жара!
І не знаєш, де дітись. Налягає хандра.
Зимова прохолода прояснить мозок мій,
І я стану з душею у нерівний двобій.
Так захочу тепла! А колись відреклась.
Нагадають думки, що була обпеклась...
Не повірила в те, що в морози цвітуть
Наші душі, як квіти. Від тепла проростуть...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383879
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.12.2012
автор: Н-А-Д-І-Я