А день настане все одно:
Хоч ти повернешся, хоч підеш.
Життя - змонтоване кіно.
Пролине – навіть не помітиш.
І ніч розмиє біль образ
Ще й сном остудить тихий простір.
Забуде світ про все… й про нас.
Ми ж теж у ньому тільки гості.
Там ранок Божий розцвіте,
Заповнить пустоту крилато,
З собою думку приведе
Про те, що далі жити варто.
І день настане все одно:
Хоч у розлуці, хоч в єднанні.
Так, існувати нам дано,
А жити можна лиш в коханні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383837
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.12.2012
автор: Ольга Крамаренко