На межі землі і неба,
Де не відчуваєш твердості землі,
І не знаєш, звідки треба
Виходу шукати в льодяній імлі,
На межі життя і смерті,
Нелюбимий долею за щось, чомусь,
Продираєшся знов вперто
Крізь колючі зарості. І знов здалось –
На межі стріч і розлуки,
Коли серце тулиш в купу зі шматків,
Доля враз простягне руку
Й допоможе вирватися з пазурів,
Із межі важкого страху,
Що чатує знов на душу по кутках,
Щоб розтерти аж до праху
І розвіяти на швидкісних семи вітрах.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383792
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 10.12.2012
автор: Ліоліна