Адам Асник, Буття людського хвиле ти рухлива

Буття  людського  хвиле  ти  рухлива,
Що  нас  в  космічнім  просторі  гойдаєш!
Даремно  погляд  наш  за  тим  сягає,
Що  в  глибині  побачить  неможливо.

Хоч  спалах  блискавки  на  мить  відкриє
Незмірні,  темні  та  страшні  глибини,
Крізь  піну  явищ,  що  поверхню  криє,
До  них  ніколи  погляд  не  долине.

Даремно  в  глиб  нахилені  –  хватаєм
Лиш  образ  темноти  –  хисткий,  примарний,
Замість  одвічних  існування  таїн
В  лице  своє  вдивляємося  марно,
Наш  горизонт  обмежений    єдино
Відбитим  в  всесвіт  образом    людини.


Adam  Asnyk

Zmiennego  bytu  falo  ty  ruchliwa,
Co  nas  unosisz  po  wszechświata  toni!
Daremnie  wzrok  nasz  za  tym  wszystkim  goni,
Co  pod  powierzchnią  twoją  się  ukrywa;

Choć  nam  w  błyskawic  blasku  się  odsłoni
Głąb  niezmierzona,  ciemna  i  straszliwa...
Trudno  nam  dotrzeć  spojrzeniami  do  niej
Przez  pianę  zjawisk,  co  po  wierzchu  pływa.

Próżno  nad  głębią  schyleni  -  jej  ciemnic
Obraz  chwytamy,  gdyż  ruchliwa  fala,
Zamiast  odwiecznych  istnienia  tajemnic,
Własną  twarz  naszą  ukazuje  z  dala,
I  nasz  widnokrąg  cały  się  powleka
Rzuconym  w  wszechświat  odbiciem  człowieka.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383748
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 10.12.2012
автор: Валерій Яковчук