Ми зустрілися вперше з тобою,
коли буйно квітли каштани,
як була не в ладах я з собою,
коли зникли ранкові тумани.
Ми з тобою знайомились вперше,
як лежали сніги непробудні,
як була я від всіх незалежна,
коли шлях прокладала крізь будні.
Закохалась я в тебе уперше,
коли весни до влади вступили,
як квітневе повітря все легше,
як твій погляд в собі розчинила.
Перший раз ми сварились з тобою,
коли ревнощі застили очі,
як здавалися після двобою,
коли плакало серце дівоче.
Ми уперше з тобою мирились,
коли сонце в висотах розквітло,
як на мить ми удвох опинились,
як у жарт називав мене "світлом".
Наше перше сталось мовчання,
коли я тебе відпустила,
як спитав ти мене про кохання,
як себе я сама обдурила.
Ось й не вперше мені вже згадались
усі наші з тобою "уперше".
Думки шепотом тихим озвались,
що мелодію вальсу завершив... (14.05.2012)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383728
Рубрика: Присвячення
дата надходження 10.12.2012
автор: Олена Вєчканова