У цьому теплі ховається холод
І дотик як струм, як занесений молот.
У погляді цьому - сталеві ножі.
Висмоктує крига тепло із душі.
А пам'ять не хоче скоритися втраті…
Палала земля і не було де стати.
У небі – не зорі – одне моє сонце,
Без жалю пекло, спопеляючи серце.
Байдужа мов лід: така ж чиста та біла
Тікала, мовчала і час зупинила.
Думки не тонули в хмільному багатті
І сльози не були ознакою статі.
Падіння – політ хоч і складені крила.
Нова невідома вражаюча сила:
Життя: люди поруч- все як на долоні!
Не має ні меж, ні умов, ні кордонів.
Не має бажань, тільки дихати нічим.
Зневага, огида, презирство і відчай.
Та якір Надії – як нова дорога.
І Віра в добро на шляху допомога.
Повільно години вертались у день.
Мелодії добрих забутих пісень,
Щирі і вічні слова молитов,
Як долі дарунок приносять Любов.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383610
Рубрика: Авторська пісня
дата надходження 09.12.2012
автор: ABIV