Не віриться що проминув вже рік,
Мені здавалось тиждень, два від сили,
Коли я Твій переступив поріг,
І Ти душі подарувала крила.
Ти розпалила у думках вогонь,
Він в небеса в катренах виривався,
Я танув у теплі п’янких долонь,
І в щирому коханні зізнавався.
Катрени в небесах влились в дощі,
Сльозами промовляючи до тебе,
А Ти мої відторгнула вірші,
Сказала просто « не пиши, не треба..»
Я знаю в світі є за все ціна,
Душа літала в небесах захмарних,
Грааль розлуки випивши до дна,
Вона згоріла у надіях марних.
І почорніли крила від журби,
Та віднайду жадану чарівницю
Що їх коханням вмиє від золи,
Запалить знов, згасаючі зіниці.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383590
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.12.2012
автор: Федик Юрій Михайлович