Життя доволі невеселий шлях
По лабіринту сумнівів й тривог,
На цьому світі ми тільки в гостях,
І час для нас уже відміряв Бог.
Ми всі підемо у останній шлях,
І той хто розуміє не спішить,
Летіти на неспинних швидкостях,
А пізнає, як вічність , кожну мить.
Бо тільки в цих, коротких,митях суть,
В промінні сонця, в холоді зірок,
Щоб перш ніж нас у вічність понесуть,
Знайти свою, у безлічі стежок.
Всміхається дитя своїм батькам,
Молитву творить старець перед сном
А я вклонюся прожитим рокам,
За те, що на кінець себе знайшов.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383538
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.12.2012
автор: Федик Юрій Михайлович