Їй вже не вперше
Розбито серце.
Гарячі сльози...
Та їх все менше.
Терпіть знущання?
Дурне кохання.
Пішла від нього
та лиш до рання...
Була всесильна,
Боялась вільно.
А потім знову
без сліз ревіла.
Стріляли в крила
Вона летіла...
Огнем палала,
та не згоріла.
Стоп-знак для болю,
зламали волю.
Кусала губи.
Нестримна доля...
Їй вже не вперше
розбито серце.
Вуста німіють...
Чому, бентежні? (23.04.)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383509
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.12.2012
автор: Олена Вєчканова