Зеленооке вчора
пророчило травень
серед зими.
У кризі, у тиші,
У спогадах Спокою
визріли МИ
І кОнями грому,
І Звіром Землі
обернулись,
повернулись сюди.
Зачаровані сльози,
як діаманти й пістряві зіркИ,
як очі і таємниці ГекАти.
Ще один дотик,
щоб себе відшукати,
Дочекатись,
щоб вістрям довіри
мушлю світу відкрити,
Любов народити
і напитись узваром дощів...
Дихай і думкАми кричи!
Радій!!!
про зачароване благо.
УсмІхнеться Дана і Лада,
і скатертю подорожей
застелять небесний стіл.
ВпАде на землю перший сніг
з непромовлених слів.
Буревій
зареве, як поранений змій,
здІйме на крила
три світи
І з-під криги
в місячних шатах
вийде Віста.
І коні грому
пОсеред міста
копитами вдарять,
вИкрешуть іскри
і прИйде Весна.
І до восьмого дна
Я пізнаю себе
у глибинах твоїх...
А в зеленоокому Вчора
падає
перший
сніг...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383473
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.12.2012
автор: LaLoba