А за вікном пагілля абрикоси
Посріблене, і цятки кришталю
(за день на сонці сніг розталий в сльози)
Закуті в лід морозом без жалю.
З-під тонкої склуватої обслони
Тендітним, ледь помітним " дзень - дзелень"
Бринять в завмерлих паросточках дзвони
Відродження життя, жадання щем.
І бачу я сама в грудневий вечір
У спалахах краплинок за вікном
Не зимне небуття, а спробу втечі
Одного тіла від страждання в сон.
Душі ніде немає порятунку,
Тож втішимось хоч келихом вина,
Допоки пензлем дивні візерунки
На вікнах малюватиме зима.
1. ОБСЛОНА, и, жін., діал. Оболонка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383472
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.12.2012
автор: Катя Андриенко