Над землею посипав хтось білий,
пухкий пінопласт.
Підхопив його вітер -
струсив, й посадив на гілля
і сховалась під ним
праосіння мерзлячка-кора.
Перший сніг облетів -
і настала зима.
Дике поле мовчить.
Перевага лисицям й вовка́м.
Перевага у тім,
що злетілись у серці дрібниці.
Наче знов я вгадала,
що впала із вії зіниця,
а навколо Різдво
і мережева шаль...
Затремтіла вона -
вічно пишна, вічно зелена,
що станцює і вмре
в карнавальнім веселім танку.
Час від часу сміюсь
і безмірно до болю тужу,
що все тлінне, на жаль,
більшість не поверне́ш...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383403
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.12.2012
автор: Ліна Біла