Навіки проклинаю вас, убивці України.
І це, мабуть, останній раз,
бо не для слів тепер вже час,
час брати зброю нині.
Я люто ненавиджу вас,
байдужі й іронічні.
не час іронії, не час!
для філософії прикрас
цій дійсності трагічній!
Я щиро зневажаю вас,
пристосуванські дурні.
Овечі мізки темних мас...
О мій народ, це ж не про нас!
У нас в серцях ще не погас
вогонь повстань, дзвінкий наказ:
"За Україну, аж до загину!
Воля народам - воля людині!"
Боже, як страшно. Боже, як тяжко.
Їх перемога! Наша поразка.
Їх було вбито - нам рота закрито.
Ті не здалися, а ми продалися
за кусок сала. Всього нам мало,
волі багато - станем рабами!
В нас не лишилось майже нічого.
Серце наповнює чорна тривога.
Нас оточили ворога сили.
Рвані в нас душі, зламані крила.
Коло стискається, ворог радіє,
все дозволяють, все він посміє!
Мова московська вже в твоїй хаті.
Звичка чужинська - кланятись владі.
Тиха покірність - сила і воля.
Боже, якої ж чекаємо долі?!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383372
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 08.12.2012
автор: Надійка Голобородько