Залиш мене сьогодні у ліжку.
Нехай я прокинусь одна.
Я відчую самотність? Ні! Лиш похмілля від вина.
Я прокинусь одна.
Я буду лежати й дивитись у стелю
Обіймати повітря й цілувати свою волю.
Під мелодію скрипки рахувати секунди
Мліти від спокою, від бажання просто бути.
Залиш мене сьогодні у ліжку одну.
І я зустріну сама цю весну.
Якщо я змогла все збороти одна
То нехай я залишусь і зараз сама.
Мені вистачить друга, що по той бік скла.
Для мене в нього не лишилося зла.
Для нього я єдина любов,
Бо у ньому тече моя червона кров.
Залиш мене сьогодні одну.
Серед хмурих будинків і гулу машин.
Ти знаєш, звідки здіймається дим?
Це горить за містом звалище шин.
Звалище масок, здертих з обличчя
Жалюгідних образ, не сказаних у вічі.
Злого сміху, що колись колов душу.
Голосного мовчання, тихого крику,
Якого ніхто не чув з віку.
Залиш мене сьогодні одну.
І я пробачу,напевно, усе.
Я забуду про все. Я прокинусь нова.
Сама
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383213
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.12.2012
автор: Лора Чайковська