холодне море вітром повіває
не кожен сам собі так дорікає
усіма словами себе картає
через дурне кохання страдає
усе здавалось буде вічно
інколи усе було цинічно
але все ж кожен раз повертав
він тобі так солодко в очі брехав
уже болі не витримуєш ні дня
лише тепер бачиш, усе брехня
кожну секунду ти чекаєш дзвінка
і тебе добиває уся ця тишина
уже який день сльози проливаєш
він не прийде, ти ж його знаєш
але щось із середени рве, розриває
невже твоя душа так його кохає
ти досі в серці його чекаєш
сама себе оцим вбиваєш
ти розумієш , що так буває
холодне море вітром повіває!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383020
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.12.2012
автор: Solnishko-‘๑’-