Я не пишу,нічого мила,
Я Більше вже нічого не пишу..
Німий і ниций-я безкрилий,
Навіщо множити олжу?
Навіщо множити брехню?
На лінії безжального вогню...
Лиш я і ти...І весь цей світ,
Розтоптана любов і яблуневий цвіт!
Десь Там,десь там біля райських воріт,
Чекають в черзі нетерпляче люди-
раби обману і облуди,
Вони шукають Бога всюди...
Лиш не в собі...не в своїх ближніх,
Вони не бачать Бога в грішних!
Їх не цікавлять "покидьки життя",
Які ,можливо,вищі ніж вони...
Якби мені, хоч краплю каяття,
Якби мені,хоч трошечки Весни!
Щоб я зумів піднятись в повен зріст,
І розказати всім поезію цих міст!
В яких ми живемо,чи тліємо,як хто,
Але я на колінах-я ніхто!
02.12.2012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382943
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 06.12.2012
автор: Той,що воює з вітряками