Окраєць неба в павутині саду
І сонце у засніжених тенетах
Якусь магічну мають владу,
Немов поезія в сонетах.
Це все для серця дасть розраду
В твоїх важких падіннях – злетах
І ти забудеш навіть зраду,
Що в ніч відходить по заметах.
Так в круговерті зим і літ
Віконцем дивиться у світ
Твоя загублена планета.
І мов закуто у граніт,
Твоєї мрії самоцвіт
Така вже доля у поета.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382869
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.12.2012
автор: пописуха