Наче хтось напустив в мою душу іржі,
Кислотою чимдуж роз'ятрив її струни -
Я невільником втрапив у соцмережі,
Осушивши солодкий з отрутою трунок.
На руках і ногах я не маю оков,
Та міцніш, ніж кайданами, воля закута,
І у жилах скипає розбурхана кров
Лиш, коли інтернет мене вабить у пута.
Добровільно в заточення йду без питань,
Не пручаючись..... - наче приречений смертник,
Бо вже коренів безліч в мені проростань
Від "ВКонтактє" й "Facebook"-а - слащаво-славетних.
Чи довічно, мов кролик, вклонятися їм,
Лжепророкам сучасним, що манять в тенета?
Хто кого? - Може ви мене, я вас мо' з'їм?
Апетити ростуть-бо в очах інтернету!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382754
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.12.2012
автор: Олександр Обрій