Десь йду я далі – їжачки
Теруться наче колючки
Хвости собі лоскочуть
Мабуть також щось хочуть
Та чую в лісі тихо стало
Пташки неначе замовчали
В гіллі сидять тихенько
Мов м’ячики пухкенькі
Що ж може буть, що знову сталось
На небі лиш луна зісталась
Кругленька наче м’яч футбольний
Білява мов дівча прикольне
І тиша майже навкруги
Я йду, співаю в ніс собі
Та бачу я не дуже гарно
Що в лісі щось стоїть примарне
Пригледівся я до кущів
Два вогники мов іскри
На мене дивляться в тиші
Жадають мабуть з’їсти
Застиг на місці наче дуб
Та гілками поріс весь
Оце так втік від гарних губ
Тікати треба в ліс десь
Стояв я там би цілу ніч
Містами аж задуб
Коли угледів дивну річ
Це дівчина, мабуть
Та дуже гарна, білолиця
Волосся наче шовк
По тілу білому струїться
Який же з неї вовк
Сумні та карі оченятка
Блищали у пітьмі
Мов те маленьке вовченятко
Забилася в кущі
Яка чудова ця дівчина
Краса її, як не земна
Червоні губи, як малина
А тіло, білі небеса
А може Ангел це зірець
Прийшов мене до себе звати?
Можливо це вже мій кінець
І не дійду до своїй хати?
------Rem
Мабуть це за дівок отих
Що ледве вирвався від них
Поки далеко я не вбіг
Бог в цьому вгледів наче гріх
-----
..........................
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=38258
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 02.09.2007
автор: dmitry