Маріонетка

Смисли  мого  буття  я  загубила  в  тобі,
Весь  той  Бог,  що  бачила,  я  загубила…  тепер  я  можу  бачити  тільки  тебе…
Довгими  стрічками  рядків  я  обвішала  всю  творчість  в  честь  тебе…
На  довгих  мотузках  речень  я  вішаюсь  в  твою  честь…
Любов  петлею  навколо  шиї  не  дає  дихати  світобаченням

Справжність  життя  скальпелем  оперує  без  наркозу  –  без  тебе.
Всі  біди  світу  переживаю  сіллю  на  розірваному  серці
Відчуття  самотності  і  суму  за  всим  рідним  тягне  на  дах
Почуття  болю  від  зрадництва  гукає  на  міст.  або  в  небо  з  мосту
Перший  день  зими…  ми  зимою  стали  одним  колись,  пам’ятаєш?
Ми  вночі  ловили  сніг  і  ліпили  бабу  під  пульсаціями  кохання
Ми  зимою  знайшли  одне  одного
Я  хочу  бути  останньою  в  твоєму  житті
Такою  першою  і  останньою.
Віддайся  мені  не  тільки  тілом,  а  й  всим  життям…
Я  давно  тобі  вже  все  віддала

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382488
Рубрика: Верлібр
дата надходження 04.12.2012
автор: Vika_Malceva