Одягнула шубку «норку» – думала, що вже зима,
Вийшла вранці на подвір‘я – там калюжі і весна…
Як завжди, зима примхлива, і плаксива, як жінки,
То спокійна, сонцесяйна, раптом стане на дибки…
І летить немов скажена, іскри креше з під копит,
Снігом землю посипає, а мороз - як ворожбит…
Заглядає у минуле, і гадає наперед,
Хуртовини нам віщує, сніжний на шляхах замет…
Згодом стомлена лягає, поринає в дивний сон,
Стиха уві сні зітхає – закінчився марафон…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382362
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 04.12.2012
автор: ОЛЬГА ШНУРЕНКО