Треба прокинутись од цього сну!
Забути те, що так знайти хотіла...
Ти дарував мені нову весну.
А я тебе, неначе літнє сонце гріла.
Ми прокидались разом день у день.
Осипані троянд пахучих пелюстками.
Щасливі ми були тоді, лишень
Не треба було все псувати так словами.
Слова - це біль, не міст між нами.
Слова - брехня і швидкодіюча отрута.
І живучи чуттєвими шумнИми снами,
Як ми могли лишень про це забути?..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382275
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.12.2012
автор: Hellen Black