Віє вітер, тихо в лісі ,
тихенько листя шелестить.
Дівчина вкрилась білим цвітом,
І щось до мене гомонить.
Вона не знає і не чує,
Як моє серденько болить.
Вона не знає й не приїде,
Щоб мене розвеселить.
Вона покрита білим цвітом,
вона піднесена в житті.
А хто є я? На цьому світі,
І що у мене, на меті.
вона не знає, бо закрилась,
не нече квітка в пелюстках.
вона не знає, вона не скаже,
чому не я в її мріях.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382229
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.12.2012
автор: Крапивний