сьогодні я плакав,руки холодні
так високо літав,зараз мокрі долоні
боляче впав, піднятись не можу
пальцем на болоті, твоє ім"я виводжу
рвана сорочка,просочена смородом
згадував тебе,та віяло холодом
ступав я дорогою, по калюжам беззупинно
супруводжував дощ, холод штурмував спину
Ішов я невпинно скошеним полем
вплітався ногами в мокру стерню
з ніг до голови був охоплений болем
Промерз до кісток під дощем стою
Вже давно не літо, осінь наступила
Холодним дощем,листям опавшим
диктував час осінь. хоча й так невчасно
я стояв на краю, я боявся не впасти
закохався в життя і хотілося жити
та життєва стерня недавала спочити.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382091
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.12.2012
автор: nikol.