Зігрію тобі чай і принесу,
Для домових наберу барбарису.
І ще тобі я щастя все зберу.
Лише тоді назавжди тебе лишу.
Вкраду я від зими тобі весну,
А від весни вкраду тобі кохання.
Я смуток твій у жменьку лиш складу,
Розсію з вітром в скелі сподівання.
Не будеш мати смутку,так і знай.
Будеш у світі ти найщасливішим.
Лише тоді скажу тобі прощай,
Слів не розчувши самих найрідніших.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381986
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 02.12.2012
автор: Відочка Вансель