Ледь млявий грудень на порозі, підвіконні -
закономірний депресивний перехід.
Одне,до чого серце хоче - НОВИЙ РІК
без жодних "ні", "але" й без схрещених долоней!
Кінечність світу передбачена в газетах -
оцим тікаю від реальності углиб,
хоча, це знову черговий піарний міф
чи епідемія, ковтаючи планету...
Погляну вліво, вправо - і вичерпність слів,
вгорі як завжди ходить колом піднебесся!
А тим, ким вижила, мабуть, не поверне́ться -
схопив, злюбив, переболів - назавжди зник...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381926
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.12.2012
автор: Ліна Біла