Дозвольте тіням інколи відпочивати!
Вони і так постійно на ногах.
Встають, як тільки почина світати,
Та і вночі працюють, живлячись від ламп.
А хто спитав у роботящих тіней,
Який їм зиск від їхнього ярма?
Чи хочуть тіні мати самостійність,
Чи рабство їх влаштовує сповна?
Бо тіні йдуть за нами всюди,
Мов слуги, вірно служать. Знав
Колись кількох, яких прогнали люди,
А після цього – кинулись у став.
Так тіні, залишившись без роботи,
Сиділи довго біля темної води,
А потім йшли, шукаючи нову істоту,
Яка би вибирала шлях, як поводир.
Бо тіні – як раби, не знають іншу долю
Окрім тієї, якою вже живуть.
Тому не випускайте тінь на волю,
Вона не зможе жити без хазяйських пут.
P.S. Питання природи рабів соціологами до сих пір одностайно не вирішене.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381912
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 02.12.2012
автор: Олександр Ткачинський