Любили тебе до безтями,
До смутку, до плачу, до болю!
Ти можеш гордитись синами,
Що голови склали за волю!
На що було їм сподіватись,
І де свій притулок знайти?
Дві сили зійшлись воювати,
Щоб решту без жалю змести.
Не вір ти юначе
Чарівним світанкам…
Не вір ти козаче
Гаданню циганки…..
А доля - билиночка в полі,-
Вітрам всім і бурям на зло!
Дівчина, струнка як тополя,
Тебе провела за село.
Прощання сльозина упала,
А коні уже під сідлом….
У бій ви пішли на світанні,
Щоб більш не вернутись в село.
11.2011
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381824
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 02.12.2012
автор: Микола Серпень