Зливаються думки в грааль безумства.
Десь виють янголи. Згрібають всі гріхи
В свої кишені, ніби Бог забувся
Зрідка руками шастати й по них.
Збираються пророки та святоші,
Прокляте людство ділять на шматки.
За це, по смерті, люди їхні мощі
Вкладуть в гроби вогнетривкі.
Сиджу, караюсь,- світом всім проклятий.
І п'ю думки з граалю всіх безумств.
У когось перший я, у когось п'ятий.
Та лиш Богині смерті віддаюсь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381800
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.12.2012
автор: Крижанівський Олександр