Розлетілись пташки,
а за ними ще тягнеться осінь.
Все темнішає, там, -
піднебесний ліхтар.
Листопадовий час,
горизонт. Розвиваються коси,
передзимне в крові.
Ледь помітна хода...
У зневірі молюсь,
притуляю до рук клаптик неба -
відстань пахне дощем.
Засніжило пером...
Зникла пташка в ключі,
то був постріл
від тебе,
а ще, кажуть,
любов
не ужа́лює
злом...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381765
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.12.2012
автор: Ліна Біла