Нічна тепер самотність … і в дощ я під вербою,
Там згадую миттєвість, несказані слова,
І знову хочу бути обманутим тобою,
Бо щось не гріє серце осіння ця журба.
Замерзли мої руки, потерпли мої щоки,
Від холоду такого замерзла і любов,
Словами не зігрієш, бо стільки то мороки -
Вже тисячі відбулись пустих отих розмов.
В обмані важко жити, і знати чи не знати,
Де гола твоя правда, а де густий туман,
Та я не розумію, бо може і не вартий,
Відчути ще раз присмак гарячий на губах.
Мені хоча б хвилинку побути біля тебе,
Повірити у мудрість миттєвості життя,
Я знаю ти зуміла б, злетіла би до неба,
Та не замінить щастя звичайне співчуття.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381646
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.12.2012
автор: Салтан Николай