Дві години до грудня. І стає якось холодно в руки,
Перемерзлі думки ще не звикли до обіймів шарфів.
Об прозорий лід тиші розбиваються ліктями звуки,
Зачіпається нігтями осінь за спини промоклих дахів.
Віддощило желейними краплями по віконному склі,
Розтеклись макіяжі напомаджених осінню міст…
Скоро сонні маршрути зацукрують снігів киселі,
В нотках чорного чаю запахне малиною твіст.
Дві години до грудня. І раптово морозить вуста,
Впали вниз театральні куліси морквяно – багряних романів.
Осінь – завжди туманна і від того – шалено густа,
Залишає в душі післясмак перемотаних димом тюльпанів.
Перевтомлене листя у вальсових кроках вітрів
Прилягло на замурзані щоки асфальтних облич.
Ще один листопад так раптово для нас постарів,
Але в осені – звичка вертатись, ти тільки поклич!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381584
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.11.2012
автор: Юля Фінковська