Хтось небо зранку запалив.
Здалось йому, замало.
То ж масла ще в вогонь підлив,
Щоб, мов вино, заграло.
Мабуть цей хтось вгорі пече
Велику паляницю,
Котра між хмарами пройде,
Загляне у водицю.
Та й усміхнеться, бо краснА,
Рум’яна, величава.
Мов м’яч – голівка, ще й ясна
На ній коса злотава.
Косицю тую розплете,
Кудлами блисне, звіє.
І на землі осяє все,
Теплом усе зігріє.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381456
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 30.11.2012
автор: Крилата (Любов Пікас)