Пантомімі ІФСК присвячено
Твої сонні страждання не потрібні нікому,
Тож можеш упасти на коліна не раз.
Я знаю, не матиме щире сердце спокою,
І ти будеш благати іще один шанс.
На нулі відчуття всі, твоя музика - стогін.
Можеш тікати, та спасіння нема.
Я знаю, коханням хворий твій логін,
що суворе сумління в кайданах трима.
Твій розпач шалений порушує легкість,
Ти більше не зробиш нових відкриттів.
Я знаю, відчуєш ти губ чужих терпкість.
І знову прийдеш у театр почуттів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381368
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.11.2012
автор: Олена Вєчканова